Освіта в Кордишеві, як і в інших волинських селах, мала тісний зв’язок із місцевою церквою.

У 1890 році з ініціативи отця Олександра Савлучинського відкрито церковно-приходську школу, а в 1891 році її передано в церковне відомство.

Церковно-приходські школи і школи грамоти, відкриті або передані в церковне відомство з січня 1891 року

№ п/п НАЗВА ШКОЛИ Час затвердження школи Загальне утримання школи В тому числі, утримання вчителя
Кременецький повіт
53.
54.
55.
56.
57.
58.
59.
60.
61.
62.
63.
64.
65.
В с. Медисовка
В с. Голибісах
В с. Залісцях-Шумських
В с. Борщівці
В с. Якимівцях
В с. Тилявці
В с. Башківцях
В с. Жолобках
В с. Кордишеві
В с. Малих-Дедеркалах
В с. Биківцях
В с. Потуторові
В с. Великих-Садках
17 січня
-

-
-
-
-
-
-
-

-
-
-
-

40 р.
-
28 р.

50 р.
20 р.
51 р.
50 р.
47 р.
50 к.
-

60 р.
60 р.
60 р.
60 р.
16 р.
60 р.
-
-
-
-
-
-

100 р.

50 р.
50 р.
50 р.
50 р.

Примітка. У школах, де показано тільки загальне утримання, у суму включено й утримання вчителя; у школах, де показано тільки утримання вчителя, — інші потреби задовільняються общиною, по можливості, грішми або натурою.

Однокласні церковно-приходські школи знаходилися у віданні Волинської Єпархіальної Училищної Ради.

У той час у школі с. Кордишів навчалося 35 хлопчиків. Їх освітою займалися псаломщик Іоанн Словинський або його син Олексій. Варто зазначити, що псаломщики також були грамотними людьми. Досить часто їхні імена зазначалися в переліках випускників духовних училищ та семінарій.

Псаломщик Іоанн Словинський був на службі в церкві Покрови Пресвятої Богородиці в с. Кордишів із 1862 року. Послуговуючись збереженими документами, можемо вважати, що він був першим учителем у селі.

Очевидно, спочатку школа розміщувалася в пристосованому приміщенні й умови не відповідали вимогам. Вона, як і всі сільські навчальні заклади того часу, не була повністю забезпечена меблями та достатньою кількістю шкільних знарядь. Тому учні самі, за свої «гроші» були змушені купувати приладдя для письма.

Навчання в школі велося за програмою церковних шкіл, схваленою Святійшим синодом.

Залежно від року навчання, учні поділялися на три групи.

Перевага надавалася вивченню Закону Божого. Із цього предмета упродовж року перша група вивчала всі молитви загального використання, Символ віри, заповіді з коротким роз’ясненням та найважливіші події, описані в Старому й Новому Заповітах. Друга група вивчала священну історію Старого та Нового Заповітів, а третя — короткий катехізис й основи богослужіння.

Священик проводив заняття з предмета «Закон Божий».

Програма предмета «Співи» була такою: діти молодшого відділення вчилися співати найпростіших молитов, середнього — хором виконували літургійні співання й тропарі, старшого — співали поодинці, а також вивчали піснеспіви нічних богослужінь. Крім того, учні отримували початкові знання з нотної грамоти, ознайомлювалися з народними піснями та гімнами.

У щорічному звіті Волинського Єпархіального Спостерігача про стан церковних шкіл Волинської єпархії за 1911 рік зазначено: «При Кордишівській однокласній школі хор, один із кращих і правильно організованих. Завідуючий школою — отець Андронік Рудецький».

Зі слов’янської мови діти першої групи вивчали букви, слов’янські знаки, читали буквар, запам’ятовували слов’янські цифри в межах першого десятка. У другій групі читали та вивчали церковнослов’янську грамоту з перекладом російською мовою, а також значення всіх слов’янських букв і цифр. З другої половини навчального року діти приступали до читання й перекладу Часослова, хоча це був важкий предмет. Учні старшого відділення перечитували весь Часослов, читали й перекладали Псалтир і Євангеліє.

У молодшій групі навчання з предмета «Російська мова» велося за букварем, і до кінця року учні читали досить добре. У середньому відділенні вже читали книжки. Учні вчилися своїми словами переказувати невеликі оповідання, вивчали напам’ять вірші. У старшій групі читали книги, звертаючи увагу на правильність читання, виразність і осмислення прочитаного.

Упродовж року школярам давали поняття про частини мови й члени речення. Учні писали диктанти, переписували з книг.

З арифметики в молодшому відділенні вивчали рахунок і виконання чотирьох дій в умі та письмово: одиницями до 20 і десятками до 100, у середній групі переходили до вивчення двозначних і тризначних чисел, а також розв’язували усно й письмово задачі на чотири дії, отримували основи понять про дроби. В останній групі знайомилися з простими іменованими числами різної величини, виконували дії з ними, вивчали міри довжини, ширини, ваги, сипучі маси й рідини.

Також вчили чистописанню (каліграфії).Але викладання цього предмета залежало від забезпеченості учнів письмовим приладдям та зошитами. Навчальна програма була такою: спочатку вчилися писати елементи букв, букви, слова та фрази по сітці в три та дві лінійки крупним почерком, згодом поступово писали крупним почерком, середнім між двома лінійками і, нарешті, середнім почерком в одній лінійці. У третій групі писали дрібним почерком спочатку у двох лінійках, а потім — в одній.

Крім обов’язкових предметів, у курсі однокласної школи дітям давалися основи географії, історії та частково гігієни.

У документах Державного архіву Тернопільської області зберігається особова справа Лавра Білика, який із 1907 по 1913 рік був учителем Кордишівської школи.

«Лавр Білик народився 12 серпня 1889 року в с. Янківцях Білозірської гміни. У 1903 році закінчив школу у своєму селі й вступив до вчительської школи в м. Білозірка, яку закінчив у 1905 році. 27 серпня 1907 року отримав посаду вчителя в с. Кордишів при церковно-приходській школі. У 1909 році склав екзамен на вчителя початкових класів, залишився на посаді вчителя в тій же школі. 26 серпня 1913 року був переведений до школи с. Сапанів, у якій пропрацював до 1916 року. 23 серпня 1916 року переведений до Радошівської школи, у якій і працює». Запис зроблено 30 вересня 1921 року.

У «Відомості про церкву Свято-Покровську, яка знаходиться в 5благочинному окрузі повіту Кременецького Волинської Єпархії в с. Кордишів за 1913 рік» зазначено, що на її утримання виділялися такі кошти: від Шумського волосного правління — 150 руб., від земства — 240 руб. Усього — 390 руб.

У 1913 році в школі навчалося 32 хлопчики та 8 дівчаток. Учителем був мешканець с. Залісці Вишнивецькі Михайло Артем’єв-Гладунець, який закінчив Білозірську двокласну школу.

У березні 1909 року відбувся схід сільської громади. Було здійснено огляд приміщення школи та складено акт. У ньому зазначалося, що будівля стара та в аварійному стані: дошки прогнили і крізь діри на земляну долівку під час дощу тече вода, яку потрібно вичерпувати. Крім того, дошкуляють кроти й жаби.

Селяни вирішили, що ця споруда непридатна для школи чи іншого використання, не підлягає ремонту, а тому є необхідність у зведенні нової.

Священик Андронік Рудецький, як завідувач церковно-приходської школи в с. Кордишів, двічі — у 1908 та 1909 роках — писав листи-клопотання до Кременецького Повітового Відділення Волинської Єпархіальної Училищної Ради про побудову в селі нового приміщення школи.

До наших днів збереглися план та кошторис на спорудження школи (Додаток). На жаль, не вдалося знайти документів, що засвідчують дату зведення школи.

Однак, школу було збудовано. У Державному архіві Тернопільської області зберігаються щорічні звіти Кордишівської однокласної школи за 1927—1937 роки, де є план приміщення. Він відрізняється від проектного, виконаного в 1914 році, удвічі більшою площею. У новозбудованій школі розміщувалися також споживча каса та сільський магазин.

За часів панування Польщі Кордишівська школа зареєстрована 15 січня 1923 року. Учителькою була Антоніна Савлучинська.

З її особової справи:

«Народилася 29 лютого 1880 року в Ризі в сім’ї Василя Савлучинського і Параскеви Клементович. У 1904 році закінчила восьмикласну гімназію ім.Ломоносова у Ризі.

На даний час вдова. 29 квітня 1907 року взяла шлюб з Юдіним Сергієм. Має двоє дітей: Дмитра (9.02.1910 р. н.) і Юрія (30.04.1912 р. н.).

Працювала приватним вчителем. З 15.01.1923 р. — вчитель у Кордишівській школі».

Відомо, що в 1926 році в Кордишеві проживало 130 дітей віком від 7 до 13років.

Варто зазначити, що 15 серпня 1926 року мешканці с. Кордишів Шумської гміни звернулися до освітнього інспектора з проханням про організацію та відкриття української школи. Заява була підписана 47мешканцями села та його солтисом О.Гаврисюком.

У щорічних звітах Кордишівської однокласної школи за 1927—1937 роки міститься багато цікавої інформації про організацію навчання та навчальний процес у той час.

Навчання здійснювалося в трьох групах, у подальшому — у чотирьох. У старших відділеннях уроки продовжувалися по 50 хв., починаючи з 8 години ранку. Молодші учні вчилися в другу зміну, урок тривав 25 хв.

У всіх відділеннях школи вивчалися такі предмети: релігія, польська та руська мови (в окремих річних звітах — українська), рахунки, рисунки, історія, природа, географія, спів, ігри та гімнастика.

Релігію, 4 години на тиждень, читав священик Андронік Рудецький, усі інші предмети, 32 години на тиждень, — учителька Антоніна Савлучинська.

За грудень 1930 року А. Савлучинська отримала заробітну плату 247злотих, А. Рудецький — 24 злотих, прибиральниця У. Миронюк — 20злотих.

Приміщення мало площу 41,9 м кв.; висота — 2,5 м, місць у лавках — 32. Школа складалася з навчального класу, сіней і гардеробу. Крім того, у цій будівлі знаходилися «Kasa Stetczyka» і сільський магазин.

У школі навчалися учні віком від 7 до 12 років із сіл Кордишів та Круголець і хуторів Котячин та Михайлівка. Однак не всі діти відповідного віку мали можливість вчитися в школі через брак місць.

Збережені статистичні дані за 1927—1937 роки дають відомості про кількість дітей шкільного віку та учнів у школі:

Навчальний рік Загальна кількість дітей З них:
Навчались у Кордишивській однокласній школі У інших школах У школах іншого типу Звільнені від навчання Не були прийняті на навчання
1927/28 179 87 5 1 - 86
1928/29 184 75 - 3 - 106
1929/30 195 85 1 1 - 113
1930/31 197 84 3 - - 110
1931/32 208 82 9 2 32 83
1932/33 229 87 26 1 2 113
1933/34 220 83 18 1 2 114
1934/35 226 83 26 2 5 (відраховано) 109
1935/36 213 84 - - - 117
1936/37 180 81 - - - -
1939/40 166 122 3 - - 41
1940/41 111 - - - - -

У Державному архіві Тернопільської області зберігається перепис дітей до 13-річного віку станом на 1 грудня 1931 року, де зазначено, у якій школі дитина навчається або яку закінчила, зокрема є список учнів однокласної школи с. Кордишів:

1. Олександр Василюк (20.ІІІ.1923; православний; українець).

2. Юліана Василюк (3.І.1923; православна; українка).

3. Юрій Лизун (25.ІV.1922; православний; українець).

4. Володимир Лукашук (27.VІІ.1922; православний; українець).

5. Костянтин Бабій (27.V.1920; православний; українець).

6. Василь Піліпчук (7.І.1922; православний; українець).

7. Лаврентій Шергей (10.VІІ.1924; православний; українець).

8. Параскева Шергей (25.Х.1921; православна; українка; ІІ гр.).

9. Юрій Мельник (3.ІІ.1925; православний; українець; ІV гр.).

10. Любов Яцук (24.ХІ.1920; православна; українка; ІV гр.).

11. Олександр Шергей (26.Х.1921; православний; українець; ІІІ гр.).

12. Іван Антонюк (18.VІІ.1921; православний; українець; ІІІ гр.).

13. Євдокія Антонюк (13.ІІІ.1918; православна; українка; І гр.).

14. Іван Ліпка (25.ХІ.1922; православний; українець; ІІІ гр.).

15. Тетяна Гасківіч (26.VІ.1920; православна; українка; ІV гр.).

16. Платон Шергей (29.ХІ.1924; православний; українець; І гр.).

17. Харитина Карпецька (1.Х.1918; православна; українка; ІV гр.).

18. Афанасія Карпецька (31.VIII.1921; православна; українка; ІII гр.).

19. Любов Говдій (28.III.1922; православна; українка; ІII гр.).

20. Іван Паламарчук (6.Х.1920; православний; українець; ІІІ гр.).

21. Софроній Колеснік (24.ІІІ.1924; православний; українець; І гр.).

22. Іван Зубік (23.VIII.1922; православний; українець; ІІ гр.).

23. Надія Зубік (1.ХІ.1924; православна; українка; І гр.).

24. Микола Денчук (1918; православний; українець; ІІ гр.).

25. Микола Пархомюк (14.ІХ.1922; православний; українець; ІІ гр.).

26. Віра Лакей (14.IV.1919; православна; українка; ІІІ гр.).

27. Любов Ліпка (29.ІІ.1920; православна; українка; І гр.).

28. Іван Ліпка (8.ІІІ.1923; православна; українка; І гр.).

29. Лавр Пархомюк (31.VIII.1920; православний; українець; ІІІ гр.).

30. Сіклета Бабій (16.І.1923; православна; українка; І гр.).

31. Тимофей Піліпчук (23.І.1920; православний; українець; І гр.).

32. Анна Пархомюк (31.VII.1922; православна; українка; І гр.).

33. Костянтин Пархомюк (19.VI.1919; православний; українець; ІІ гр.).

34. Костянтин Пархомюк (29.V.1922; православний; українець; І гр.).

35. Іван Поліщук (1920; православний; українець; ІІ гр.).

36. Анна Рижук (10.VІІ.1922; православна; українка; І гр.).

37. Юрій Мельник (6.V.1924; православний; українець; І гр.).

38. Софія Поліщук (5.ІХ.1919; православна; українка; ІІІ гр.).

39. Василь Швець (12.VІ.1923; православний; українець; І гр.).

40. Люба Василюк (13.ХІ.1922; православна; українка; ІІ гр.).

41. Іван Мельничук (6.ІV.1922; православний; українець; ІІІ гр.).

42. Захарій Лукашук (20.ІХ.1919; православний; українець).

43. Хелена Лукашук (1.VІ.1923; православна; українка).

44. Любка Ткачук (15.ХІІ.1918; православна; українка).

45. Микола Ткачук (12.ІІІ.1924; православний; українець).

46. Анастасія Бабій (20.ІХ.1919; православна; українка).

47. Савва Балюк (15.ІІІ.1921; православний; українець).

48. Мотрона Балюк (7.ІІІ.1921; православна; українка).

49. Анна Мельничук (26.VII.1920; православна; українка).

50. Йозеф Гаврисюк (7.VІІІ.1919; православний; українець).

51. Любка Гаврисюк (3.ІІ.1925; православна; українка).

52. Іван Ліпка (16.ХІІ.1920; православний; українець).

53. Климент Лукащук (24.ХІ.1918; православний; українець).

54. Секліта Краєвська (15.І.1918; православна; українка).

55. Дмитро Швець (30.ХІІ.1924; православний; українець).

56. Микола Бабій (25.V.1922; православний; українець).

57. Данило Бабій (30.VІІ.1923; православний; українець).

58. Софія Ліпка (17.ІІІ.1918; православна; українка).

59. Ніна Гедз (21.І.1924; православна; українка).

60. Ананій Гедз (13.Х.1920; православний; українець).

61. Василь Яцишин (19.І.1922; православний; українець).

62. Степан Дмітрук (16.ІІІ.1921; православний; українець).

63. Микола Ліпка (22.V.1919; православний; українець).

64. Ольга Дацюк (21.VІІ.1922; православна; українка).

65. Феодосій Ліпка (15.VІІ.1918; православний; українець).

66. Симен Ліпка (1.ІХ.1921; православний; українець).

67. Дмитро Мельничук (18.ХІ.1920; православний; українець; ІІІ гр.).

68. Микола Мельничук (29.ХІ.1922; православний; українець; ІІ гр.).

69. Харитон Скібіцкий (30.ІХ.1922; православний; українець; ІІ гр.).

70. Іван Шергей (25.VІІІ.1924; православний; українець; І гр.).

71. Петро Ліпка (27.І.1921; православний; українець).

72. Микола Рихлюк (18.ХІІ.1918; православний; українець).

73. Людмила Рихлюк (22.ІХ.1923; православна; українка).

74. Михайло Скібіцкий (ІХ.1919; православний; українець).

75. Надія Скібіцка (27.V.1923; православна; українка).

76. Іван Пархомюк (22.ХІ.1922; православний; українець).

77. Карп Бабій (22.V.1919; православний; українець).

78. Марія Гаврисюк (20.VІІ.1923; православна; українка).

79. Дмитро Рижук (16.ІХ.1920; православний; українець).

80. Микола Прокопчук (ХІІ.1921; православний; українець).

81. Олександр Ліпка (11.Х.1924; православний; українець).

82. Віра Анісімова (20.VІ.1921; православна; українка; Михайлівка).

83. Євдокія Анісімова (6.ХІ.1924; православна; українка; Михайлівка).

84. Любов Піліпчук (21.ХІ.1920; православна; українка; Михайлівка).

85. Тимофій Піліпчук (ІІ.1922; православний; українець; Михайлівка).

Навчалися в Шумській семикласній школі:

1. Михайло Бабій (19.ІХ.1918; православний; українець; VI кл.).

2. Артем Карпецький (24.Х.1919; православний; українець; V кл.).

3. Михайло Ліпка (18.ХІ.1919; православний; українець; VІІ кл.).

4. Антон Пугач (29.І.1919; православний; українець; V кл.).

5. Федор Пугач (18.ІІ.1921; православний; українець; ІV кл.).

У 1939 році в селі діяла чотирикласна початкова школа І ступеня з двома вчителями; у 1940—1941 навчальному році працював один вчитель.

За архівними даними, з 3 липня 1941 року по 1 березня 1944 року Кордишів був окупований фашистськими загарбниками. 9 серпня 1943 року вороги спалили значну частину села, однак будинок старої школи вцілів, і туди поселилися 5 сімей погорільців: Григорія Скибіцького, Ольги Пархомюк, Наталки Кляшторної, Івана Мельничука, Киричинського. Згодом там розміщувалися клуб, сільська рада, бібліотека, радіовузол. Після того, як постраждалі перебралися в нові помешкання, у крайні кімнати цього приміщення зсипали зерно, бо кожна сім’я була зобов’язана здійснювати хлібопоставку. Якщо селяни не могли виконати такий примусовий податок, то з їхніх полів забирали півкопами снопи й сільська рада їх молотила. Молотарка стояла біля криниці, навпроти сільської ради. Пізніше цей будинок розібрали. На його місці облаштували спортивний майданчик для школи й розширили фруктовий сад.

У 1944 році, після звільнення села, школа відновила роботу як чотирирічна, а в 1946 році її перемістили в сусіднє приміщення, збудоване 1933року для банку. Будівля школи (нині там знаходиться сільська рада) була двоповерховою, з великим балконом із боку садка. Широкі дерев’яні сходи вели на другий поверх, де розміщувалися чотири класні кімнати та невеличка учительська. У класах були дерев’яні спарені парти. В учительській стояв лише один стіл для директора. Довкола біля стін були крісла, на яких щільно сиділи 12 вчителів. Тут проводилися всі наради, педагогічні ради та збори.

У перші повоєнні роки до школи брали всіх дітей, оскільки через війну вони не мали змоги навчатися. Тому в класах були учні різного віку. У цей час у школі вчилися діти лише з Кордишева, бо в навколишніх селах також були відкриті початкові школи.

За спогадами мешканки села Ганни Микитівни Пархомюк (Браніцької), у 1946—1947 навчальному році в третьому класі навчалося 22 учні: 15 дівчаток і 7 хлопчиків. Першою вчителькою в них була Наталія Андроніківна Рудецька, дочка місцевого священика. У другому класі їх навчала Олександра Кузьмівна Ванджа.

Збереглася фотографія 1946—1947 навчального року, коли ці ж діти вчилися в третьому класі. Тоді було 22 учні. Їхнім учителем був Василь Ульянович Третяк.

У 1948—1949 навчальному році в селі відкрилася семирічна школа, і учні, які закінчили чотири класи, пішли до п’ятого класу своєї школи. Тут діти вчилися у дві зміни: зранку — початкові класи, а з обіду — старші. Упродовж 1948—1951 років директором школи був Степан Сафронович Космацький, учитель математики, а його дружина, Галина Яківна, була вчителькою початкових класів. Його брат, Василь Сафронович Космацький, був вчителем фізкультури (у 1950 році його переведено на посаду завідувача Тилявської початкової школи; досі проживає в с. Тилявка Шумського району).

У школі була посада бухгалтера. У 1950-ті роки бухгалтером працював Федір Філімонович Липка. У 1950—1958 роках він — депутат Верховної Ради СРСР.

З 1951 по 1952 рік директором школи був Щуровський або Смаоржевський (ім’я та по батькові не збереглися).

У 1952—1953 роках школу очолював Сергій Савович Вишинський, учитель історії. Його дружина, Оксана Тимофіївна, була вчителькою української мови та літератури. Директор та його сім’я мешкали в приміщенні школи (нині — відділення зв’язку). Жили вони досить заможно. Вести господарство й доглядати корову їм допомагала Антоніна Нагорна, жителька сусіднього села Биківці.

У той час дітям було цікаво, але й важко навчатися в школі. Писали залізними перами, які вмочували в чорнило. Щодня на уроки учні носили чорнильниці в спеціальних полотняних мішечках. Чорнило виготовляли вдома з таблеток, які купували в аптеці. Їх заливали водою й настоювали. Для носіння підручників використовували полотняні сумки, згодом — сумки, плетені з рогози. Підручники школярам батьки купували за власні гроші.

Великою проблемою було те, що пізно восени, узимку та навесні учні не мали змоги відвідувати заняття через відсутність взуття, бо чоботи були одні на всю сім’ю. Тому до школи в основному ходили хлопці.

У 1953—1956 роках директором школи був учитель історії Микола Федотович Костирко. Його згадують як добру, чуйну, усебічно розвинену людину. Він умів грати на мандоліні й на всіх концертах здійснював музичний супровід дитячого співу. Тоді здебільшого виконували пісні про війну та партію.

Директор дбав про покращення матеріально-технічного забезпечення школи й розширення навчальних приміщень. Зокрема, було обладнано майстерню, де діти вчилися майструвати. Щороку перед початком навчання вчителі їздили до райцентру за обладнанням із різних предметів: приладами, таблицями тощо та молотками, рубанками, плоскогубцями, струганками — для майстерні. У той час ще не було верстатів. Школі сприяли завідувачі районного відділу народної освіти: Олександр Хомич Костюк, Микола Романович Голик, Микола Іванович Бабій.

Приміщення опалювалося дровами, пізніше — брикетами.

Статус школи в різні роки:

1890—1939 рр. — однокласна школа;

1939—1948 рр. — початкова чотирирічна школа;

1948—1960 рр. — семирічна неповна школа;

1960—1990 рр. — восьмирічна школа;

1990—1992 рр. — Кордишівська неповна середня школа;

1992—2001 рр. — Кордишівська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів;

2001—2004 рр. — Кордишівська загальноосвітня школа-дитячий садок І—ІІступенів;

З 2004 року — Кордишівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І—ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад».

Директори школи:

1948-1951 рр. — Степан Сафронович Космацький;

1951-1952 рр. — Сморжевський;

1952-1953 рр. — Сергій Савович Вишинський;

1953-1959 рр. — Микола Федорович Костирко;

1959-1960 рр. — Леонід Іванович Бабій (згодом був обраний головою сільської ради);

1960-1961 рр. — Надія Панасівна Конотоп;

1961-1967 рр. — Аза Андріївна Горбань;

1967-1971 рр. — Леонід Іванович Бабій;

1971-1977 рр. — Федір Филімонович Липка;

1977-1990 рр. — Валентина Володимирівна Голоскова;

1990-1993 рр. — Леонід Георгійович Дудар;

1993-1998 рр. — Віктор Іванович Кондратюк;

1998 р. - і досі — Інна Михайлівна Кулієва (у 2003-2005 рр. обов’язки директора виконувала Валентина Григорівна Бабій)

Загальна кількість дітей у школі за роками навчання

Навчальний рік Кількість учнів
1960—1961 127
1961—1962 129
1962—1963 130
1963—1964 126
1964—1965 129
1965—1966
1966—1967 126
1967—1968 123
1968—1969 110
1969—1970 111
1970—1971 104
1971—1972 102
1972—1973 98
1973—1974 101
1974—1975 93
1975—1976 106
1976—1977 118
1977—1978 (прийшли з початкової школи з Мирового в початкові класи) 134
1978—1979 145
1979—1980 151
1980—1981 145
1981—1982
1982—1983
1984—1985 117
1985—1986 125
1986—1987 111
1987—1988 102
1988—1989 116
1989—1990 129
1990—1991 133
1991—1992 141
1992—1993 150
1993—1994 156
1994—1995 156
1995—1996 165
1996—1997 161
1997—1998 158
1998—1999 147
1999—2000 144
2000—2001 126
2001—2002 127
2002—2003 118
2003—2004 114
2004—2005 84
2005—2006 81
2006—2007 79
2007—2008 77
2008—2009 76
2009—2010 72
2010—2011 59
2011—2012 58
2012—2013 56

Ольга Юріївна Лукащук працювала вчителем фізики та математики в Кордишівській школі протягом 1963—1998 років. Вона згадує:

«У 1963 році райвно направив мене в Кордишівську восьмирічну школу на посаду вчителя математики та фізики. Крім цього, мала ще уроки хімії та креслення.

Директором школи був Л. І. Бабій. Він ще викладав історію, географію. Його дружина, Поліна Сидорівна, вела уроки біології. Вона була хорошою людиною, на пенсію пішла через хворобу, їй ампутували ногу. Їхня дочка пізніше стала вчителькою німецької мови, вийшла заміж, проживає на Закарпатті. Молодші класи навчали Г. Є. Лаврушко, Л. Рихлова, Д. В. Шафарук.

Мені багато допомагала З. П. Міньковська. Вона досконало знала свій предмет. Ми з нею викладали математику. Завжди радилися, як подати той чи інший матеріал учням, досягти успіху в роботі. Спочатку я не знала, як складати плани, вести щоденники, та колеги завжди допомагали. Учителем української мови та літератури був П. С. Кекіш. Якщо хтось не вмів чогось написати, то звертався до Петра Степановича. Пізніше він та його дружина Зіна Петрівна виїхали до дочки в Миколаїв. Петра Степановича вже немає, а Зіна Петрівна ще жива, працює терапевтом.

Директори мінялися, а вчителі залишалися. Більшість із них була місцевою.

Спочатку в селі не скрізь було електричне світло. Учителям оплачували комунальні послуги. Видавали керосин для освітлення (тоді були гасові лампи). А влітку привозили в школу та вчителям торф для опалення. Педагоги отримували по 2 тонни торфу. Його копали на березі під Шумськом, а вчителі їздили вантажити.

Після Л. І. Бабія директором призначили Азу Андріївну Горбань. Це було в 1963 році. Тоді я та Н. Д. Тарнавська мали малих дітей (1965—1970 р. н.), але ніхто на те не зважав. Після народження дитини давали 56 днів декретної відпустки, а вже на 57 день треба було йти на роботу.

Азу Андріївну змінив Федір Филимонович Липка. Його, напевно, призначено в 1966 році. Він був директором у старій школі, а в 1975 році відкрили нову.

Згодом я почала викладати фізику замість В. Константинова, який із дружиною Галиною, учителем хімії, виїхав до Кременця. Там він працював у Кременецькому інституті консультантом на заочному відділенні математичного факультету.

У школу прийшла Катерина Йосипівна Марків. Замінила Поліну Сидорівну, вела біологію та географію.

У старій школі класи були малими. Дошка висіла на стіні. Щоб збільшити площу, робили переносні дошки з лінолеуму. Своїми силами створили фізичний кабінет, підвели струм до столів.

З вересня 1975 року діти почали вчитися в новій школі, яку допомагав зводити колгосп. На літніх канікулах я з учнями 8 класу працювала на будівництві, за що одержала грамоту.

У новій школі було створено всі умови для праці: обладнано учнівські кабінети з кожного предмета, централізовано забезпечено їх приладами. Директором був Федір Филимонович, а потім — Валентина Володимирівна Голоскова.

У школі спочатку давали безкоштовні обіди та сніданки, з продуктами допомагав колгосп.

Багато добрих справ було зроблено. У школі організовано духовий оркестр. Діти відвідували музичну школу. На різних змаганнях учні завойовували призові місця. Працювала група продовженого дня. Щороку проводилася військово-патріотична гра «Зірниця». Школярі виїжджали до лісу з ночівлею, відбувалися спортивні змагання.

Учителем фізкультури був Василь Іванович Чухач. Майстернею керував Віктор Іванович Кондратюк.

Організовувалися туристичні походи. Життя було цікавим і змістовним.

У 1990 році В. Голоскова пішла на пенсію. Директором став Л.Г.Дудар, а потім — В. І. Кондратюк. Зараз школу очолює І. М. Кулієва».

Альбіна Альбінівна Шергей працювала вчителем початкових класів із 1973 по 2000 рік. Зоя Леонідівна Липова викладала історію з 1984 року, у 1986році стала заступником директора школи з навчально-виховної роботи.

Любов Тихонівна Грицаюк працювала в школі із серпня 1976 року вчителем математики. У 1989 році нагороджена нагрудним значком «Відмінник народної освіти».

Надія Давидівна Тарнавська в Кордишівській школі з вересня 1964 року. Викладала німецьку мову, музику, трудове навчання. З її спогадів: «Школа завжди була в центрі всіх подій у селі, і тому вчителі, як освічені люди, мусили нести в маси політику комуністичної партії. Із цією метою в школі було організовано товариство «Знання». До нього входили всі вчителі, які мали вищу освіту. Кожен із них у позаурочний час читав лекції на фермі, у полі, на тракторному стані».

При школі діяла вечірня школа для сільської молоді. Юнаки та дівчата, які з різних причин не закінчили школу, працювали й були старшими від шкільного віку, були зобов’язані здобути повну загальну освіту. Згодом цю школу перейменовано на заочну. Вона була відділенням Шумської заочної школи.

У ті часи школа була відокремлена від церкви й одним із напрямків її виховної діяльності була атеїстична робота. У той час, коли люди в селі відзначали релігійні свята, учителі та учні мусили організовувати змагання, збори, суботники, польові роботи й брати участь у них.

При сільській раді депутатів трудящих діяла жіноча рада. Її очолювала вчителька Аза Андріївна Горбань (у Кордишівській школі із серпня 1959 року). Основним завданням цієї ради було внесення пропозицій щодо допомоги жінкам села у вихованні дітей, їх працевлаштування. Так, на засіданні виконавчого комітету 5 березня 1969 року розглядалася робота ради та обговорювалося питання будівництва в селі дитячих ясел та бані.

У 1971 році за кошти колгоспу збудовано дитячі ясла. Завідувачем стала Віра Патей, нянею — Ольга Шергей, кухарем — Міля Бабій. Згодом цей заклад очолювали Люба Липка та Дарія Борщевська.

У 1965 році на посаду вчителя фізкультури призначено Василя Івановича Чухача. Він упродовж тривалого часу керував методичним об’єднанням учителів фізичної культури Шумського району. Нагороджений нагрудним значком «Відмінник народної освіти».

У Кордишеві люблять спорт. Невелика восьмирічна школа має спортивний майданчик із волейбольною площадкою, на якій часто відбуваються спортивні баталії та зростають юні спортсмени. Тут діти, молодь і старші люди проводять своє дозвілля. Тут здобули перші спортивні перемоги майбутній голова районного ДСТ «Колос», директор ДЮСШМихайло Григорович Матвіюк і кращий свого часу волейболіст села та району Іван Платонович Шергей.

Ігор Швець, один із спортсменів Кордишева, пов’язав спортивну діяльність із професійною — став учителем фізичної культури.

Молодь, яка активно займається спортом, була та є гордістю села. Беручи участь у районних змаганнях із різних видів спорту, юнаки та дівчата здобувають почесні місця в турнірах із футболу, волейболу, легкої атлетики, лижних гонок, гирьового спорту. Завдяки активній діяльності спортсменів Петра Браніцького, Миколи й Олександра Пилипчуків, Віктора Шергея, Анатолія та Сергія Бабіїв, Анатолія Пархомюка, Олексія Кушніренка, Олега Матвіюка, Василя й Анатолія Німанчуків, Ганни Лукашук, Лідії Швець село та школа отримали визнання в районі.

Міністерство освіти УРСР нагородило Кордишівську восьмирічну школу дипломом І ступеня за участь в огляді-конкурсі пришкільних спортивних майданчиків, що було на той час високою відзнакою. На базі школи проводилися семінари й методичні об’єднання з питань фізичної культури для вчителів фізичного виховання районного й обласного рівнів.

Улітку 1974 року, у зв’язку з великою кількістю дітей, тіснотою в малому приміщенні школи, де учні вчилися у дві зміни, на колгоспних зборах запропоновано побудувати нову.

Було вибрано проект сучасної трьохповерхової школи з великими просторими класами, який відповідав усім вимогам. У жовтні 1974 року закладено перший камінь. За 10 місяців — до 1 вересня 1975 року — школу здано в експлуатацію. Будівництво здійснювала бригада будівельників Шумського міжколгоспбуду. До зведення й оздоблення долучалися мешканці села, колгоспники, учителі, батьки учнів й вони самі.

На урочисту лінійку з нагоди відкриття школи зібралося все село, багато гостей, керівники району. У стіні біля центрального входу зробили спеціальну нішу, куди помістили циліндричну капсулу з нержавіючої сталі з вітальною листівкою для майбутніх поколінь. Нішу закрили латунною табличкою з написом: «Відкрити у 2017 році на честь 100-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції».

З вересня 1975 року, коли почалося навчання в новому приміщенні, було організовано підвезення дітей і вчителів із с.Мирове. Колгосп придбав автобус, який використовувався тільки для потреб школи.

Ще із часу функціонування початкової школи були намагання організувати харчування дітей у школі, але для цього не виділялися гроші, не було відповідних приміщень. Проте щодня в школі варили чай, солодили його й давали на перервах усім дітям безкоштовно.

За матеріалами архіву, зокрема Книги протоколів засідань виконавчого комітету Кордишівської сільської ради депутатів трудящих, відповідно до протоколу № 24 від 27.12.1968 року (голова А.Махоцький, секретар Н.Василюк, голова колгоспу «Червона зірка» В.Павленко), розглядалося питання про організацію харчування дітей Кордишівської восьмирічної школи. Оскільки тут харчування було відсутнє, дирекцію школи зобов’язали організувати гарячі сніданки для учнів, а правління колгоспу — забезпечити цукром та іншими продуктами для їх приготування.

Це питання так і не вирішилося аж до 1976 року, коли було відкрито нову школу. Типовий проект школи передбачав приміщення для приготування гарячих обідів, їдальні. Вартість комплексного обіду для дітей становила 17—20 копійок. На день кухарі готували близько 120 порцій для всіх учнів та ще 30— для школярів групи продовженого дня.

Біля нової школи знаходилася навчально-дослідна ділянка. На ній учні вирощували овочі: картоплю, огірки, моркву, столові буряки, капусту, кріп, петрушку, щавель тощо, які використовували для приготування обідів у шкільній їдальні.

З 2004 року й досі Кордишівська школа є навчально-виховним комплексом (НВК). Це — типовий, сучасний, добре обладнаний освітній заклад із світлими класними кімнатами, створеними умовами для навчання й виховання. Для дітей дошкільного віку облаштовано навчальну, ігрову та спальну кімнати.

Тут значна увага приділяється виявленню обдарованої молоді, наданню їй підтримки в розвитку творчого потенціалу, самореалізації та духовного вдосконалення. Учні 7—9 класів були учасниками І і ІІ етапів всеукраїнських учнівських олімпіад із базових дисциплін. Так, у 2011—2012 навчальному році учениця 9 класу Ірина Федорук стала призером районної олімпіади з біології (ІІІмісце), учениця 8 класу Катерина Атаманчук — призером районної олімпіади з образотворчого мистецтва (ІІІмісце). Цьому сприяла копітка праця вчителів І. М. Кулієвої та А. Б. Атаманчук. У 2012—2013 навчальному році Андрій Атаманчук (9 кл.) зайняв І місце на олімпіаді з основ інформатики, Наталія Яцюк (9 кл.) — ІІ місце з біології, Наталія Рудюк (8 кл.) — ІІІ місце з біології, Ірина Мельничук (8 кл.) — ІІІ місце з німецької мови.

Експедиційний загін НВК — учасник обласного етапу краєзнавчо-народознавчої експедиції учнівської молоді «Любіть Україну вишневу свою», у напрямку «Козацькому роду нема переводу» (керівник загону Г. І. Богомол, учитель української мови і літератури), «Моя Батьківщина — Україна» за напрямом «З попелу забуття» (керівник загону І. Ф. Липка, учитель математики).

Учні школи — учасники обласних змагань, агітбригад «За здоровий спосіб життя», за що нагороджені цінними подарунками та грамотами. За спортивні досягнення в ХVІ спортивних іграх учнівської молоді Тернопільщини команда школярів виборола почесне ІІ місце. Велика заслуга в цьому вчителя фізкультури В. М. Решетніка.

За останні роки істотно оновилося саме приміщення школи. У 2001 році тут почала працювати газова котельня, що дало змогу суттєво покращити тепловий режим класних приміщень. У 2005 році було перероблено повністю систему водопостачання, у 2011 році — облаштовано внутрішні вбиральні і замінено систему каналізаційних комунікацій. У березні 2011 року за кошти держави замінено 50 вікон на сучасні, енергозберігаючі. Велику підтримку у розвитку школи надає начальник відділу з питань освіти районної державної адміністрації Лариса Сафатівна Табачук

У грудні 2011 року школа отримала комплект комп’ютерного обладнання для створення комп’ютерного класу. Тепер у школі є 6 комп’ютерів, і діти мають можливість опановувати основи комп’ютерної грамоти. Школа живе й працює для забезпечення повноцінних освітніх послуг дітей сіл Кордишів, Мирове та Круголець.

Кiлькiсть переглядiв: 412